Договір про сплату аліментів на дитину

Розлучення сімейної пари не знімає з подружжя обов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому такий обов’язок покладено однаково на обох батьків. У разі розлучення найзручнішим способом виконання такого обов’язку щодо утримання дитини є сплата одним із батьків (переважно батьком) аліментів на утримання дитини.

Згідно з чинним законодавством, аліменти – це кошти на утримання дитини, які виплачуються добровільно згідно з заявою одного з батьків, нараховуються з її зарплати/пенсії, або нараховуються згідно з укладеним між батьками договором про сплату аліментів. У разі, якщо сторона, зобов’язана виплачувати аліменти, ухиляється від своїх обов’язків, гроші можуть стягуватися у примусовому порядку або за рішенням суду, або згідно з виконавчим написом нотаріуса на укладеному договорі про сплату аліментів.

Укладання договору про сплату аліментів буде найзручнішим рішенням у цій ситуації. Складається такий документ у письмовій формі та підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. У ньому обов’язково має бути визначено суму виплат та терміни, в які ці виплати здійснюються. Найголовніше, що будь-які умови такого договору не можуть порушувати права дитини, встановлені чинним законодавством.

Основною перевагою укладання договору про сплату аліментів є факт того, що у разі ухилення від своїх обов’язків платника можуть змусити виплачувати аліменти примусово згідно з виконавчим написом нотаріуса на документі, який вже згадувався вище. У разі для примусового виконання умов договору не потрібно звертатися до суду, достатньо звернутися до нотаріуса, який укладав договір, а також до Державної виконавчої служби. А це, у свою чергу, спрощує вирішення питань пов’язаних з небажанням батька давати згоду на виїзд дитини за кордон.

У тому випадку, якщо колишнє подружжя спокійно і без суперечок встановило розмір аліментів на дитину, при необхідності цю угоду можна переглянути або взагалі розірвати, але така дія може бути вчинена за взаємною згодою сторін. Будь-які зміни у договорі мають здійснюватися у тій формі, у якій договір і укладався, тобто у письмовому варіанті і з наступним нотаріальним посвідченням.